КЗО "Навчально-виховне об'єднання №28", м.Дніпро

 






Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Лист Директору
Ваше iм'я
Зворотнiй e-mail
Повiдомлення

Воспитательная работа

/Files/images/dneprnew.gif

82-річниця заснування Дніпропетровської області

 

Географічне положення

Дніпропетровська область розташована на південному сході Україні, на лівому і правому берегах Дніпра, в межах давньої Східно-Європейської платформи. Її територія складає 31 914 км2 (5,3% території України, друге місце в країні). Найбільша протяжність із заходу на схід - 300 км,з півдня на північ - 190 км. На півночі вона межує з Полтавською і Харківською, на заході - з Кіровоградською і Миколаївською, на півдні - з Херсонською і Запорізькою, на сході - з Донецькою областями.

Природа і клімат

Клімат - помірно-континентальний. Середня температура: зимова - -5 -6оС, літня - +22 +23оС. Середньорічна кількість опадів 400-490 мм, переважають вітри північно-східного і східного напрямів. При сильних вітрах під час посухи не рідко виникаютьзапорошені бурі. Дніпропетровська область лежить в межах лісостепової і степової фізико-географічних областей. Ліси займають менше 3,9% її території. Серед грунтів переважають родючі чорноземи. Основна водна артерія - річка Дніпро. Інші великі, протікаючі по території області річки - Самара, Орель, Базавлук, Інгулець, Саксагань.

Рослинний світ Дніпропетровської області налічує близько 1 730 видів, тваринний - понад 7 500 видів. Площа її 114 природно-заповідних об'єктів складає близько 26 тис. га. До середини ХХ століття великий вплив на формування клімату і розподіл господарства регіону робили Дніпровські плавні, затоплені в результаті будівництва Каховського водосховища (див. розділ «Дніпровські плавні»).

Корисні копалини

На Дніпропетровщині добувається 39 видів мінеральної сировини, серед яких найбільше значення мають залізна руда (Криворізький басейн), марганець (Нікопольський басейн), кам'яне вугілля (Західний Донбас), а також родовища рідкісних і кольорових металів, будівельних матеріалів і так далі.

Населення

На 1 червня 2011 р. чисельність населення Дніпропетровської області. складала 3 млн. 327 тис. чоловік (друге місце в Україні після Донецької області). Більшість жителів Дніпропетровщини (більше 84%) мешкають в містах. Доля сільського населення складає менш 16%. Середня щільність населення - 115 чоловік на 1км2. У нашій області мешкають представники більше 80 національностей, серед яких найбільш численними є українці (72%) і росіяни (23%). Близько 54% населения області складають жінки.

Промисловість

Головними промисловими галузями Дніпропетровщини є металургія, машинобудування, коксо-хімічна промисловість. У аграрному секторі переважає Зернове господарство (виробництво пшениці, кукурудзи), овочівництво і баштанництво, молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво.

Перспективи розвитку

Вигідне географічне положення, наявність потужної сировинної бази і розвиненої системи шляхів сполучення, високий професійний і науковий рівень підготовки працездатного населення, величезний потенціал унікальних виробництв, які не мають аналогів в країні, можуть в найближчому майбутньому сприяти посиленню позицій Дніпропетровщини на загальнодержавному рівні і залученню додаткового об'єму іноземних інвестицій.

Багата і унікальна історія нашого краю, наявність значної кількості археологічних і архітектурних пам'ятників, його сприятливий клімат і мальовничі куточки природи, можуть також сприяти розвитку в Дніпропетровській області індустрії туризму.

Історія

Заселення території сучасної Дніпропетровської області людиною почалося ще у часи палеоліту (близько 100 000 років тому). Про це свідчать численні стоянки первісних мисливців і рибалок, а також їх знаряддя праці, виявлені археологами у Верхньодніпровському, Дніпропетровському, Павлоградському, Петропавлівському, Солонянському і Нікопольському районах (див. статтю «Люди і мамонти»).

У епоху міді-бронзи (ІІІ - початок І тисячоліть до н.е.) на Дніпропетровщині існували поселення і виникли курганні поховання ямної, катокомбної, зрубної та інших археологічних культур (див. статті «Скіфські легенди», «Катакомбники розводили овець-велетнів», «Нейрохірурги бронзового віку»). У 1948 р. під час розкопок кургану Сторожова Могила (біля Дніпропетровська) були виявлені залишки старого в Східній Європі двоколісного воза. До цього періоду (ямної культури) відносяться і знахідки прадавніх слідів металургійного виробництва.

У VIII-IV ст. до н.е. землі Дніпропетровщини входили до складу Великої Скіфії - давньої держави воїнів-кочівників, яка досягла найвищої могутності у часи правління царя Атея (див. статті «Скіфи: походження і релігія» і «Скіфське військо»). Саме на території сучасного Нікопольського району, на думку абсолютної більшості істориків та археологів, знаходилась яскраво і барвисто описана Геродотом країна Геррос. На користь цієї гіпотези красномовно свідчать розкопки в околицях села Чкалово і міста Орджонікідзе найбагатших за всю історію археологічних досліджень скіфських царських курганів - Чортомлик і Товста Могила (див. статті «Скіфський курган Чортомлик» і «Скіфські кургани»). Виявлені в них безцінні витвори давнього мистецтва (Чортомликська амфора і Золота пектораль) нині прикрашають найбільші музеї Росії та України. У Дніпропетровській області також знаходиться найвищий в усій степовій Євразії курган - Нечаєва Могила (Нікопольський район).

У III-V ст. нашої ери Дніпропетровщину населяли племена давньослов'янської черняхівської культури. У VI-VIII ст. на берегах Дніпра виникли перші поселення літописних слов’ян. У час середньовіччя землі сучасної Дніпропетровської області служили місцем мешкання різних кочових племен і носили назву Половецький степ. Після спустошення, викликаного монголо-татарським нашестям, Половецький степ на декілька століть перетворився на «Дике поле».

У XVI-XVIII ст. більша частина сучасної Дніпропетровської області входила до складу Кодацької та Самарської паланок (округів) Області Війська Запорозького .

У 1783 р. Азовська і Новоросійська губернії Були об'єднані у величезне Катеринославське намісництво. У 1796 р. воно було перетворене в Новоросійську губернію, землі якої в 1802 р. були розділені на 3 губернії- Катеринославську, Херсонську (Таврійську) і Миколаївську. До 1921 р. до складу Катеринославської губернії входили території більшої частини сучасних Дніпропетровської, Запорізької, Донецької та Луганської областей України, а також Ростовської області нинішньої Російської Федерації. Лише у 1887 р. з неї до складу Області Війська Донського були виділені Таганрозьке градоначаліє та частина Ростовського повіту. Період кінця XVIII-початку XIX ст. характеризується інтенсивним освоєнням і заселенням нашого краю . У кінці XIX ст. Катеринославська губернія стала основним металургійним центром Російської імперії .

У 1917-1918 рр. територія нинішньої Дніпропетровської області входила до складу Донецько-Криворізької республіки (ДКР), яка мала власний герб, прапор і збройні сили (близько 15 000 чоловік).

У 1923-1925 рр. Катеринославська губернія була розділена на 7 округів, у тому числі - Катеринославський (з 1926 р. Дніпропетровський), Павлоградський і Криворізький. 27 лютого 1932 р. на базі 5 округів була створена Дніпропетровська область. У 1938-1939 рр. частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської і Кіровоградської областей.

/Files/images/Новый рисунок (4)1.JPG

Сучасна територія Дніпропетровської області

/Files/images/Новый рисунок (5).JPG

Герб Дніпропетровської області

Нині територія Дніпропетровської області включає 22 райони, 20 міст, 46 смт. і 1 438 сіл.

/Files/images/Новый рисунок (2).JPG

Покровський район

/Files/images/Новый рисунок (1)11.JPG

Покровський район розташований уздовж ріки Вовчої і її приток Янчула і Ганчура. Граничить із Запорізькою і Донецькою областями, Межівським і Васильківським районами Дніпропетровської області. Територію району перетинають залізничні маршрути Чаплино-Бердянськ, Чаплино-Ясинувата, а також дві автотраси: Запорожжя-Донецьк, Дніпропетровськ-Бердянськ. З природних копалин є поклади каоліну і граніту. Площа району складає 121 тис. га. Населення -1 тис. чоловік.

З історичних джерел відомо, що в XVІ-XVІІ ст. територію, на який зараз розташований район, називали Диким Полем. Уздовж Вовчої пролягав горезвісний Муравський стратегічний шлях, яким кримські татари і яничари користувалися для розбійницьких нападів на Україну. Відтоді залишилися татарські найменування припливів Вовчої -Ганчур і Янчур.

Офіційна історія району починається з 1673 року. Історик - академік Д. Яворницький у своїй книзі "И. Д. Сирко" пише: "Восени 1673 року И. Сирко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном татар, розгромив їх, узяв багато в полон, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрова Пресвятої Богородиці. У знак пам'яті про цю перемогу слободу назвали Покровською".

Як адміністративна одиниця район утворений у 1923 році.

У районі 5 промислових підприємств, найбільше з яких - Просянський гірничо-збагачувальний комбінат. Основна його продукція - каолін мокрого і сухого збагачення для паперової, порцелянової, парфумерної, гумовотехнічної, кабельної й іншої галузей промисловості.

Сільськогосподарське виробництво характеризується зерно-м'ясо-молочним напрямком. У районі працюють 80 агро-господарств. Загальна площа сільгоспугідь - 106,2 тис. га, з них орної землі - 86,7 тис. га, лісів - 1,9 тис. га, садів - 2,3 тис. га, лугів і пасовищ - понад 12,2 тис. га. Покровщину прославляють сільгосппідприємства, на базі яких створені племінні заводи 000 "Обрій ", ТОВ "Славутич", Покровський сирзавод, сиро-молочну продукцію якого знають і цінують не тільки в області.

У районі працюють професійно-технічне училище, 20 загальноосвітніх шкіл, 18 дитячих садів, 31 будинок культури, 25 бібліотек, 3 лікарні, 7 амбулаторій, 28 фельдшерсько-акушерських пунктів, спортивний комплекс, кінноспортивна школа.

14 колективам художньої самодіяльності і театральному колективові привласнені звання народних. На території району діють 2 народних історико-краєзнавчих музеї.

Покровщина пишається своїми земляками: артистами і співаками - Григорієм Шевченко, Світланою Білоножко, Тетяною Халаш, Людмилою Литко, Аллою Кривогуз, скульптором Володимиром Небоженко, художником Василем Моісеєнко, письменниками Анатолієм Хоружим, Дмитром Бедзиком, поетами Олександром Вільним і Олексієм Гасенко, майстрами спорту, членами збірної України по кінному спорту , чемпіонами міжнародних змагань Олегом Красюком і Наталією Падафою.

27 лютого 2014 в школі пройшов Єдиний урок

« Я вклонюся священній землі, тій землі, що для мене, як мати»

      

       

     

Круглий стіл «Я і моє Придніпров’я»  

     

            

Науково-практичний семінар «Економіка регіону »

                  

 

 

 

СВЯТО "ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ НАУКА"
(посвята учнів 5-х класів в гімназисти)

  5 - А клас

      

5 - Б клас

     

5 - В клас

     

Привітання переможців Олімпіад та учнів-відмінників

   

    

 

 

БІЙ ПІД КРУТАМИ (29 СІЧНЯ 1918 РОКУ)

(до 95 річниці бою під Крутами)

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.

Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.

Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.

П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.

28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.

                    

Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.

Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.

                                                 

Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

План

заходів до відзначення подвигу героїв бою під Крутами

у КЗО НВО № 28

 

з\п

Назва заходу

Вікова категорія

Термін проведення

Відповідальний

1.                   

Виховні години щодо висвітлення подвигу героїв бою під Крутами та інших подій боротьби за державну незалежність України

1 - 11 класи

27-29.01.

2014

Класні керівники

2.                   

Тематична виставка наукових публікацій, художніх творів та творів мистецтва, присвячену вшануванню осіб, які загинули у боротьбі за незалежність України

1 - 11 класи

січень.

2014

Лізунова О.М

3.                   

Перегляд фільму із серії «Україна: забута історія»

1 - 11 класи

29.01.2014

МірошниченкоЛ

4.                   

Інформаційний вісник Ради старшокласників: «Трагедія під Крутами»

5 - 11 класи

21.01.2014

Боровська Ю.В.

5.                   

Урок історичної пам’яті  «Крути: героїзм молодих»

8-9 класи

22.01.2014

Мовчанюк Л.Л.

Деревягіна Н.С.

6.                   

Товариська зустріч з волейболу збірної команди школи зі студентами ДДІФКіС, присвячена подвигу студентам, які загинули під Крутами

10-11 класи

29.01.2014

Рубан Н.В.

7.                   

Змагання зі стрільби, присвячені 95-річниці з часу бою на залізничній станції Крути

10 класи

29.01.2014

Мискін А.В.

 

Презентація: 29 січня – День пам’яті «Герої Крут»

 

Урок історичної пам’яті  «Крути: героїзм молодих»

 

                                   

 

 

 

 

22 cічня 2014 р. - 95-та річниця Соборності України

 

      

22 січня 2014 року в школі пройшов Єдиний урок патріотизму, присвячений 95-ій річниці з дня проголошення Соборної України.

 

На цьому уроці учні дізналися про ідею створення свята, адже українська громадськість відзначає нині подвійне свято, об’єднавши дві фундаментальні цінності українців – соборність і свободу.

 

Щоправда, у 1919 році також святкували 22 січня День соборності та незалежності. У той день було ухвалено Універсал Соборності України – Акт Злуки, який об’єднав до того дві самостійні республіки: Українську Народну Республіку і Західноукраїнську Народну Республіку в єдину соборну державу.

 

Водночас, 22 січня 1919 року виповнився рік від дня проголошення 4 Універсалу Української Центральної Ради, за яким УНР ставала суверенною й незалежною. Тому повернення сьогодні до об’єднаного свята – це, по суті, відновлення традиції, яка зародилася в 1919 році.

 

 

План

заходів до відзначення Дня Соборності та Свободи України

у КЗО НВО № 28

з\п

Назва заходу

Вікова категорія

Термін проведення

Відповідальний

1.                   

Виховні години до Дня Соборності та Свободи України

1 - 11 класи

20-22.01.

2014

Класні керівники

2.                   

Тематична виставка наукових публікацій, художніх творів та творів мистецтва „Соборна, вільна, самостійна"

1 - 11 класи

17-22.01.

2014

Лізунова О.М

3.                   

Тематичний перегляд фільму «Україна соборна: моя гордість і слава»

1 - 11 класи

22.01.2014

МірошниченкоЛ

4.                   

Лекторська група Ради старшокласників: „Єдність народу - запорука благополуччя і добробуту держави"

5 - 11 класи